Остер - сайт міста

            Остер - місто районного підпорядкування, Козелецького району, Чернігівської області.

Розташований  він в мальовничій    місцевості  на лівому  березі Десни,  при впадінні в неї річки Остер, з населенням станом на 2013 рік 7103 тис. чоловік.

            Це місто  - одне з стародавніх у Придніпров’ї.  За  даними археології тут, подібно Переяславщині, зосереджена «гряда» могильних курганів і залишків древніх поселень. Зустрічаються гончарні вироби з чудовим орнаментом. Матеріалами розкопок професора Богаєвського у  1927-28 рр. встановлена належність с. Євминки до північного району  поселень  трипільської культури. Біля с. Виповзова знайдено також  залишки поселення, що існувало за 1000-700 років до н.е. 

В Лаврентіївському літопису згадується, що вже Володимир      Святославич у рік введення християнства на Русі (988 р.) почав  «будувати міста по Десні і Вострі».  Цей же князь запропонував «мастеры от Грек», тобто  зодчих, іконописців, майстрів  по дереву і металу.

        Після смерті Ярослава Мудрого на Русі посилилась міжусобна боротьба князів. Так, Святослав  одружився  на донці  половецького князя  Тугорхана,  а Ольговичі спільно з половцями  обложили Чернігів  у 1094 р., в якому  княжив Володимир. Це, за літописом, «третє нашестя поганих» на землю Руську, внаслідок  якого на шляху  до Чернігова було спалено  городці  і спустошено  села. Звісно,  що й Городець на Вострі також  був спалений, а його захисники – закатовані. 

        Лише Володимир Мономах в період  князювання  значно укріпив  підступи до Києва. Зокрема, в 1098 році він «заложив  город на Востри». Ось як про це згадується в Іпатіївському літопису: «Того ж лета заложи Володимир Мономах город на Востри. Церковь же при нем святого Михаила каменна, а верхъ ее древом нарублен». Цю дату офіціально вважають роком заснування м. Остер.

 

        Місто заселялося слов’янськими племенами, сіверянами. Збереглися три кріпосні земляні вали, якими була обнесена Остерська фортеця.

        У 1136 році Остер перейшов у власність Юрія Долгорукого, який  укріпив  і розширив його, поновив і прикрасив фресковим живописом  придворну церкву  - «Юр’єву божницю», - єдиний архітектурний  шедевр  поза межами  князівських «столиць». Внутрішні стіни і вівтарна частина її оздоблені  фресками, які  збереглися й понині. Їх зображення  відзначається  витонченістю і динамічністю, як пише М.П. Цапенко у книзі «По равнинам Десны и Сейма».

 

 У 1141 році Остром оволодів Всеволод,  але в 1152 році князь Із’яслав  спалив його і розорив вщент. «Пожгли мой городец и божницу, то я отожгу противу»,  -  поклявся  Ю. Долгорукий.

        І тільки  син Юрія, суздальський  князь Всеволод,  у 1195 році  «посла своего тиуна  в Русь и создал град Городец на Востри, обнови отчину свою».  Проте у 1240  році у  Придніпров’я вторглись монголи  і розорили, спустошили, багатий край. Так доводить історик, дослідник М.Н. Олександрович.

          Тяжким становищем Русі скористались польсько-литовські феодали. У 1392 році великий князь Вітовт передав Остер разом з іншими навколишніми городянами князеві Дмитрію Секирі, а у 1431 році місто перейшло  у спадщину його  дочці княгині Таборській. У 1560 році королівський ревізор Зайончковський віддав землі між Остром і Олбином боярам Біликам. На цьому місці й утворилось с. Білики.  Але згодом  (1587 р.) остерський староста Лаврін Ротомський передаав Олбин шляхтичам Барановському та Войцеху Григоровичу. Надинівку одержали шляхтич Орловський  і боярин Юрко. У 1552 році в Острі було 27 боярських дворів, а у 1616-90.

              У 1538 році на місці старого Городця споруджено замок з  п’ятьма  дерев’яними баштами, що захищався р. Остер і 40-метрової ширини ровом. У 1571  році завершено будівництво нового замка на березі р. Десни в районі урочища Попівки.  Тут розташувався гарнізон з 50  шляхтичами при 44 гарматах. Військову службу  відбували  також міщани. Кожен мусив придбати самопал. 150 куль і 3 фути пороху. (З архіву «Юго - Западной России», ч. VII т.1 стор. 597).

      В  1616 році в Острі з’явилися козаки. На цей час їх  уже нараховувалося 40 дворів.

      Нові страждання населенню Остерщини принесли Люблінська і Брестська унії. За умовами Люблінської унії у 1569 році Остер захопила Польща, перетворивши його у свій опорний пункт єзуїтського ордена, що «вогнем і мечем» придушував народні виступи. Місту у 1662 році було надане Магдебурзьке право. Про це йде мова у книзі І.Д. Бойка  «Селянство України в другій половині XVII перщій половині XVIII ст.».

         Економічні  та політичні утиски  міського населення  польськими панами призводили до неодноразових  селянських  і міських заворушень. В історії Української РСР згадується, що остряни підтримували рух Криштофа Косинського (1591-1593). Повстанці знищували єзуїтів,  маєтки. В цей період  козаки  звернулися до московського царя з проханням  прийняти  їх у російське підданство.

 

(Далі буде).


Головне меню